MELOVIN: “Принципово не хочу продюсера. Ліплю себе сам”

0

MELOVIN вміє дивувати не лише на сцені і за допомогою вогню. Щось в цьому 20-річному хлопцеві є таке, що не дозволяє відводити від нього погляд. “КП” в Україні” спробували розгадати, в чому його секрет, обговоривши багато закулісних євровізійних моментів.

– MELOVIN, вже думали, яким буде ваш виступ в Лісабоні?

– У нас уже були наради, збори, замальовки. Є багато нових нюансів на новій сцені, яка буде будуватися в Лісабоні. Тому будемо відштовхуватися від їх можливостей. Але хочеться зробити так, щоб номер був незвичайним. Ідея залишається. Поки думаємо, що можна поміняти, модернізувати, посилити. Коли слухав нове аранжування, сидів весь у мурашках.

– До речі, багато музикантів говорили, що потрібно посилити якийсь момент в пісні, щоб вона була більш пам’ятною. Прямо в точку!

– І це буде, і ще кілька крутих моментів. Ми потрапили в правильні руки людей, які будуть займатися аранжуванням. Нам допомагає The Maneken. Коли ми сиділи з ним на першій зустрічі, слухали, який варіант він пропонує, були в дикому захваті. Хоча, мені здається, у людини була якась думка, що я конфліктний. Говорили ж про це. І, напевно, він цього чекав. Але я відразу йому сказав, що я нормальна людина. У нас була дуже хороша перша зустріч.

– Багато хвалили ваш номер з вогнем. Зокрема, той же Євген Філатов відзначав, що номер був класно зрежисований. Чия це була ідея? І чи можна щось подібне повторити на сцені “Євробачення”?

– Ми обговорювали це на нараді. Поки команда телеканалу веде переговори, що можна і що не можна. Ідея з вогнем і взагалі ідея постановки належить мені і моїй команді.

– Вогонь був дійсно справжній?

– Вогонь був справжній. І, що цікаво, вогонь був більше на виступі, ніж на репетиціях, і мене про це не попередили. Знову ж таки, для мене це був експеримент, чи впораюся я нагорі, адже від вогню випаровується газ, і співати вгорі, вдихаючи повітря, дуже важко. Було дуже спекотно. У кульмінаційній частині я вже розумів, що полум’я підбиралися прямо до взуття. Намагався ногу прибрати, щоб нічого не згоріло. Але виглядало все надзвичайно гарно. Психологічно страху не було, вогню я не боюся, це моя стихія. Мені було в кайф.

Фото: СТБ

– До речі, у вас досі так і немає продюсера? Хто ті люди, які складають вашу команду як артиста?

– Дуже багатьох це дивує. Не розумію, чому багато хто не вірить. Багато хто думає, що навколо мене круті гроші крутяться. Немає у мене продюсера і не було. Після першого проекту було багато пропозицій, в тому числі і від іменитих продюсерів не з нашої країни. Але я відмовлявся. Не через юнацький максималізм. Я в майбутньому маю іншу мету. Я хочу не просто співати, виступати, мені хочеться бути продюсером, розкручувати таланти. Поки сам себе ліплю. І принципово не хочу продюсера. Мені не цікаво бути просто артистом, музикантом, виконавцем, просто заробляти на цьому гроші. Я хочу створювати своє і сам. Це цікавіше. Самому падати, вставати. Інакше до успіху не прийдеш.

У моїй команді: Артем, мій менеджер, він – з’єднуюча ланка між пресою, пропозиціями, музичним матеріалом, ідеями; Настя – адміністратор, людина, яка робить все, відповідає за час; Таня – контент менеджер, яка веде паблік, стежить за всієї активністю. Свєта – людина, яка займається пресою ще з часів “Х-фактора”. По суті – це вся наша головна команда.

– А як ви на себе заробляєте?

– А я не витратив ще ту суму, яку виграв у “Х-факторі”. Я не марнотрат. Звичайно, я дозволяю купити якісь собі речі, зробити подарунки своїм батькам.

У мене багато корпоративів у впливових людей. Мене замовляють люди, яким це цікаво. На всіх заходах я помітив таке: завжди підходить людина, що займає не останнє місце в тій чи іншій компанії і каже, що колись теж хотів займатися музикою, як важливо не прогнутися, і я розумію, що пов’язую людей з їхніми мріями.

– Куди кличуть на корпоративи більше – для дорослих або дорослі для своїх дітей?

– Для дорослих людей. Це для мене теж здивування. Я весь час чую, яка у мене фан-аудиторія. А тут кличуть дорослі люди для себе ж. Це приємно. Їм подобається слухати мій альбом, вони підспівують мої пісні.

– Ви у всьому сам собі режисер?

– Так, тому я розвіюю всі міфи, і доводжу, що все можливо. І взагалі мені хочеться бути таким собі зверненням до молодих музикантів. Продюсер – це вже застаріле поняття. Кожен музикант зараз в стані без капіталовкладень розвивати себе. Було б бажання. Якщо в майбутньому хочеться займатися чимось великим, будь добрий, пробуй сам. І я не хочу до когось звертатися, щоб бути комусь винним. Буду винен собі.

– Ви взагалі готові до цієї м’ясорубки під назвою “Євробачення”? Багато ефірів, прогонів, спілкування з пресою, фанами…

– Я б не йшов на “Євробачення”, якби не був готовий. Я увідомлюю, що таке “Євробачення”, як там все відбувається, я дивився прес-конференції артистів, як наших, так і зарубіжних. Звичайно – це важко. А жити адже теж важко! І дихати важко. Все важко. Але є ж кайф – заради цього все і робиться. Є величезна підтримка людей, які хочуть тебе бачити, слухати. Це велика мотивація. Плюс я обожнюю спілкування з журналістами, обожнюю виступати, обожнюю увагу. Якби я не любив увагу, напевно, задумався б над тим, щоб припинити свою діяльність, сів би вдома і займався б чимось іншим.

– Звідки тоді пішли всі ці чутки, що ви і не любите журналістів?

– Я написав про це величезний пост. Було все трошки перебільшено. Все подали під якимось не зовсім хорошими соусом.

– Говорили, що ви і конфліктний, і вимогливий, і упереджений, і впертий… Що з цього правда?

– Так, я вимогливий. Так, упереджений. І упереджений, перш за все, по відношенню до самого себе. Мені завжди хочеться, щоб мені давали правильну задачу: що мені потрібно зробити, де повинен знаходитися, коли треба вийти. Я розумію, що іноді такі моменти не спрацьовують. Але це робота.

Ось я прошу називати мене MELOVIN або MEL, як кому зручно. Костя – це більше не в атмосфері роботи і шоу-бізнесу. Мені приємніше MEL. Але деякі люди вперті, хочуть якось зачепити, викликати на емоцію, що у них в принципі і виходить. Більше я так реагувати не збираюся. І я це сприймаю як якусь дитячість. Вони це сприймають так само. А я просто прошу називати мене MEL, я не прошу простелити мені доріжку – я б ніколи такого не вимагав.

Чому я розвернувся і пішов з прес-конференції? Знаєте, як не хочеться розповідати перед усіма учасниками, яким буде номер, як буде відбуватися підготовка! Мені так хотілося зберегти хоч якусь інтригу, щоб це було “вау”! Багато журналістів знають, що я обожнюю з ними спілкуватися. Всі, хто зі мною знайомий або спілкувався, розуміють, що немає у мене ніякої зірки. Просто я люблю свою справу і люблю, коли все відбувається вибудовано, коли всі розуміють, що вони повинні робити. В цьому і полягає професіоналізм.

– Зараз ми і правда так легко спілкуємося. Був період, коли була зірка? Як думаєте, більше вона вам не світить?

– Був. Це було давно, після “Х-фактора”. Думаю, не повториться, Боже упаси. Це жахливий стан. І всі, хто мене вивів з нього, це моя команда, яка не відвернулася від мене і не пішла. І я цим дуже дорожу. Упевнений, що у кожного артиста, музиканта повинен бути такий момент. Після нього ти розумієш, що добре, а що погано.

– Мені, як і багатьом вашим прихильникам, здалося, що Сергій Притула змусив вас сказати, що ви привезете перемогу. Що робити з цією обіцянкою?

– Перемога буває абсолютно різною. Якщо говорити про такі речі як перемога, то давайте згадаємо Марію Шерифович і Вєрку Сердючку. Для мене друге місце Данилко – переможне місце. Факт перемоги може бути тільки фактом перемоги. А справжня перемога може бути зовсім іншою.

Я дуже пишаюся цією людиною, знайомством з ним, спілкуванням, порадами, які він мені дає. Я досі не можу уявити, що я настільки поміняв все в своєму житті, що маю можливість спілкуватися зі своїм кумиром. Це ще більше мотивує рухатись вперед. Він же теж не проста людина, яка не підпустила б до себе будь-кого.

– Він вам ще не пропонував продюсування? Або дружнє спілкування важливіше?

– Я б і не погодився. Я апріорі не люблю спілкуватися з артистами. Багато людей про це знають. Я не люблю вторгатися в їхнє життя, не люблю зачаровуватися, щоб потім розчаровуватися. З Андрієм Данилком я не лізу на якийсь прям контакт-контакт, мені достатньо, якщо людина дозволила мені зателефонувати і чимось поділитися, щоб отримати пораду.

– Чи не вважаєте, що стояти осторонь від усього щоу-бізнесу – це трошки не на руку?

– Ні, і мені це абсолютно не заважає. Мені це не приносить менше уваги. Для мене важливе спілкування, коли це реально спілкування, коли тобі цікаво людину вивчати. Я люблю таке спілкування, яке надихає на найближчі півроку так точно. Я не люблю лицемірів, які говорять, який ти крутий, а за спиною вже інше. Це найжахливіше, що є в людях.

– Багато людей вас привітало з перемогою? Здається, обняла вас тільки VILNA?

– Привітали особисто… Іра Василенко, Ігор Васильович Кондратюк… А я і не чекаю якихось привітань. Розумію, що все за мене дуже добре пораділи. Всім дуже приємно, що я їду.

– У соцмережах було багато хороших відгуків.

– Соцмережі – це інше. Це як ситуація з Тонею Матвієнко. Але я не ображаюся. Я сприймаю все з іронією. Людина на зйомках “Зірок під гіпнозом” підійшла і просила зробити зі мною фотографію. Так що я ніколи не бажаю у відповідь зла. Але, повторюся, дуже не люблю лицемірів. Просто або ми намагаємося з цією дивною річчю боротися і стаємо людьми, або ми продовжуємо тупцювати в незрозумілій масі і думати, що ми найкрутіші і кращі. У мене до всіх дуже добрі стосунки.

– Багато питань ми отримали від наших читачів про вашу лінзу. Чому тільки одна, а не дві? А ще люди хвилюються, чи не втратите ви через це зір?

– Приємно, що люди хвилюються про когось ще, крім себе. Хочу всіх заспокоїти, нічого я не втрачаю. У мене апріорі зір завжди був не ідеальним в світі. Чому одна? Немає відповіді насправді. Це не математика. Математику ще в школі не любив. Якби артисти все прораховували в своєму житті, то, повірте, ніхто з великих нічого б не домігся. Дуже багато речей трапляється випадково. Те ж саме і з лінзою – так захотілося.

– Є думка, що ваш образ дуже схожий на образ Меріліна Менсона. Теж шкіряний плащ, фарбоване чорне волосся, лінза… Як ви самі вважаєте – схожий? І чи не стане це приводом звинувачувати вас у запозиченні образу?

– У мене шкіряний плащ був один раз в моєму житті – на минулому відборі “Євробачення”. Більше шкіри не ношу, бо не люблю. З приводу лінзи… Коли років 6 тому я вигадував образ, навіть, соромно зізнатися, не знав хто такий Мерилін Менсон. Знав тільки один хіт, який він зробив з Леді Гагою. Є багато порівнянь. Навіть не знаю…

– Батьки не ображаються, що ви не представляєтеся своїм справжнім ім’ям і прізвищем?

– Батьків ніколи не просив називати мене MELOVIN або MEL. Вони якось самі завжди чергують – то Костя, то MEL. Для них я все одно Костя, який був в піжамі вдома, сидячи за фортепіано. У мене є музичне ім’я і я хочу, щоб так мене називали. Не більше.

У всіх є розуміння, що є артист і у нього є ім’я. Більш того, я розділяю сцену і зовсім особисте, але все одно це одна і та ж людина. Я не надягаю лінзу вдома, граючи за фортепіано. Хоча одного разу в Одесі у мене був не дуже гарний настрій, я одягнув лінзу і все стало весело і добре. Але немає двох різних людей. Звичайно, MELOVIN любить увагу, а Кості добре вдома. Але вони не подільні.

– До речі, ім’я MEL за радянських часів було модним, тому що це абревіатура – Маркс, Енгельс і Ленін. Ви знаєте цих людей?

– Цих людей я знаю. Я не знав, що так називали, що це було популярне ім’я. Ось чому мене так любить старше покоління. Здорово, буду знати.

– Хто вони, ці 60 689 меловінаторів, які проголосували за вас?

– Без поняття. Не думаю, що у мене є 60 689 меловінаторов. Сто відсотків стільки немає. Більш того, не всі люди належать до меловінаторів. Це мій глядач. Меловінатори – це трохи ближче, це ті люди, які знають мене ідеальним: знають всі мої захоплення, все що я люблю, відчувають мій характер, вони думають як я. Але є величезна кількість глядачів, які слухають мою музику, і яких я просто обожнюю.

– А хто придумав назву?

– Я. Кожен артист хоче якось назвати своїх шанувальників, зробити дах, будинок. Це забавно, мило, здорово.

– Як взагалі тримається ваша популярність? Адже ви не з’являєтеся на тусовках, не мелькаєте в телевізорі…

– Терпіти не можу тусовки. Все це показуха. Абсолютно кожен артист може бути таким. Просто потрібно бути фанатичним до музики і до того, що ти робиш. Потрібно бути фанатичним до недосипу, бути готовим до того, що твоя популярність може зникнути. Я завжди до цього готовий. Але я ніколи такого не допущу. Це як повітря. У чому успіх? Так ні в чому. Успіх в любові, і немає формули, прорахунку як я зміг утримати глядачів. З часів “Х-фактора” дуже багато людей пішло, а потім почався зворотний потік. Я подорослішав і пішло інше сприйняття.

– Наживо з шанувальниками спілкуєтеся?

– Спілкуємося, коли є час. Іноді проводжу трансляції. Але все одно контакт не втрачається. І мені є чому повчитися у цих людей. Вони часто хоробріші, ніж я.

– Чим займалися протягом року між Нацвідборами?

– Це був дуже нелегкий рік, як і у всіх. Було багато і злетів, і падінь. Було багато проблем з організацією туру, хтось тебе просто підставляв, вів інтриги. Крім творчості були побутові речі, які не давали натхнення, руйнували. Але ми записали альбом, я став режисером свого кліпу “Хуліган”, вперше спробував себе в ролі режисера і це була цікава робота. Рік був нелегким, але гріх скаржитися.

– Звідки у вас інтерес до парфумерії?

– Я дуже люблю хімію. А потім подумав: чому б цю любов не пов’язати з чимось корисним. Мені подобаються запахи, я обожнюю парфуми, у мене їх дуже багато, я люблю змішувати запахи, люблю запахи незвичайні. Тому спробував зробити свій парфум. Чекаю, поки він вистоїться, щоб зрозуміти – те чи не те.

– Як ви проводите вільний час?

– Ось зараз з’явилося хобі – парфумерія. Коли є час, запалюється лампочка над парфумерним столом з великою кількістю баночок, масел, ароматів… Це дуже надихає. Раніше я боявся всім цим займатися, боявся, що на двох стільцях НЕ всидиш, що це буде мені заважати. Але ні. Навпаки – сідаю, надихаюся запахами, потім пишу музику. Все переплітається. Відразу інші думки з’являються.

– Ви більше любите один проводити час, ніж з компанією?

– Я завжди в компанії, в колі своєї команди. Я шум не люблю. Мене в клубах не можна побачити. Я люблю тихі заклади, атмосферні, де можна посидіти, випити вина, поїсти смачних сирів. Дуже люблю вино і сири. Туц-туц – не для мене. Туц-туц – на сцені відбувається.

Юлія Кацун

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here